Як навчити дітей берегти природу?

Всі ми – діти Природи. І змалку людина повинна пізнавати її і неодмінно вчитися любити, оберігати, розумно користуватися, бути дійсно творить, а не згубної частиною світу. Все починається з дитинства. І екологічне виховання слід починати якомога раніше, коли серце дитини найбільш відкрито для добра. Це грамотна, тривала робота дорослих і постійна робота розуму, серця і рук дітей.

Все, звичайно знають, як важливо зараз охороняти природу. Цю проблему часто обговорюють по телебаченню і в пресі. Само собою зрозуміло, що дошкільнята не в силах вирішувати якісь великі завдання з охорони природи, а й те невелике, що вони роблять – дбайливе, дбайливе ставлення до живого – вселяє надію на те, що ще багато поколінь будуть милуватися і користуватися дарами дивовижною природи.

Природа нашого краю настільки різноманітна і унікальна, що відкриває необмежені можливості не тільки цікаво познайомити з нею дітей, а й навчити їх міркувати, співчувати, милуватися, трудитися і багато чому іншому. Тим більше, що, слідуючи основним дидактичним принципам і враховуючи вікові особливості дошкільників, ознайомлення дітей з природою доцільно починати з тієї місцевості, в якій вони проживають.

«Любов до природи, втім, як і будь-яка людська любов, безсумнівно, закладається в нас з дитинства» (І. С. Соколов-Микитів). Для того, щоб людина дбайливо ставився до природи, необхідно, щоб він любив її. Але якщо людина майже нічого не знає про природу, не цікавиться нею, не бачить її краси, то і ставиться до неї байдуже. Таким чином, знання про природу є обов’язковим компонентом процесу формування екологічної компетентності, який потім трансформується в дбайливе ставлення до природи – кінцеву мету екологічного виховання.

Конкретні знання маленьких дітей про природу можна утворити лише на основі їх чуттєвого досвіду – сприйняття її всіма органами почуттів. Природа з її різноманітністю форм, фарб, звуків, запахів представляє великі можливості для накопичення знань про неї. Більш глибокий слід в пам’яті дитини залишить те, що він побачив, помацав, понюхав, послухав, спробував на смак.

Сильні дитячі враження від зустрічі з дивовижним світом природи назавжди залишать свій слід, збудять бажання дізнатися ще і ще, зробити самому щось хороше. А яке захоплення відчуває дитина від радості власних відкриттів. Який поштовх до творчості народжують знання і враження про природу. 
Але недостатньо лише провести заняття, нехай навіть саме грамотне і цікаве. Виниклий інтерес дітей необхідно постійно підігрівати, залишати недомовлене: «під час нашого наступного подорожі в підводний світ Чорного моря, ми познайомимося з ще одним його мешканцем – турботливим батьком, без матері виношують, народжують і виховують дітей». Тільки цілеспрямована систематична робота, що перекликається з усіма видами діяльності дітей, а не тільки по розділу ознайомлення з природою, принесе бажані результати.

Для того, щоб знання дітей правильно відображали природу, необхідно правильно направляти процес ознайомлення з нею. 
Ставлячи перед дитиною різні пізнавальні завдання, дорослий повинен прагнути зробити його спостереження цікавими і простежити, щоб мета була досягнута. Самостійні спостереження дошкільника можуть бути неповними, поверхневими. У цьому випадку педагог повинен допомогти дитині побачити те, що він не помітив. У всіх випадках дитини треба вислухати, допомогти йому правильно сказати і назвати. Те, що він побачив. Особливо важливо почути його відповіді на поставлені питання. 
Для того, що б знання не залишалися відірваним від життя багажем, а сприяли розвитку мислення і почуттів, необхідно в роботі з дітьми дотримуватися трифазної технології: актуалізація опорних знань – «Це я знав »(заєць восени змінює колір шерсті на білий); осмислення основного змісту – «Ось це я дізнався» (кримські зайці НЕ біліють, лише злегка світлішають); переосмислення отриманої інформації – «Це я хочу дізнатися» (чому так відбувається? Та тому, що клімат Криму такий, що сніг буває рідко, а на сірій землі біла шубка була б занадто помітна для заячих ворогів).